Для Жены - Tuesday, January 8, 2019

Броня чи вразливість

жінкаЯ добре розумію, як це – бути твердою, цілеспрямованою, зібраною та організованою. Інакше кажучи, одягнутою в броню, що не дозволяє бути чутливою, а тим більше вразливою. Зате дає можливість конкурувати, виживати в боротьбі за місце під сонцем і навіть досягати цілей. Я жила так більшість свого свідомого життя, та й зараз ще часом мене туди несе. Але, попри певні досягнення, відчуття щастя було недовгим (бо ж можна було ще краще, ще вище і ще більше), а відчуття безпеки і насолоди життям не було. Важко тішитись життям, коли ти одягнута у броню і в кожен момент готова до наступної боротьби.

Носити цю броню мені почало ставати складно після 33 років. Символічний вік не лише для мужчин. Я відчула, що віддаю занадто багато, а отримую… Не зовсім те, що хотіла б. Відчула, що є певна несправжність, певний фальш того образу, який я намагалася показувати оточуючим, якого я досить серйозно хотіла і досягнути, вважаючи своєю Ціллю.

Завдяки тому, що в наш час є, напевно, найбільш можливий доступ до інформації і тому, що вмію ставити прямі запити, почала досліджувати щось глибше (природніше і духовніше), аніж просто стереотипи суспільства про успішність.

А нагадує вона мені про те, що я жінка. І я по суті своїй є м’якою, гнучкою, емоційною і чутливою. Так, мені досить складно перевчатись, адже багаторічні нейронні “дороги” в мозку прокладено давно і юзались постійно. Але я точно знаю, що коли я вертаюся до своєї суті, коли я дозволяю собі бути м’якою і чутливою (читай – вразливою, адже знімаю свою броню), лише тоді можу бути справді щасливою. Відчувати щастя кожною своєю клітиною, радіти і тішитись життю, довіряючи себе, таку вразливу, таку як є, Богу, світу, чоловіку і всім, кому зі мною цікаво.

Найцікавіше, що в ці моменти щасливими є всі навколо мене: чоловік відчуває себе твердим, мужнім, він хоче оберігати мене і дарувати мені радість. Адже ми є парою, одним цілим, пазлами, які доповнюють один одного. Ми не можемо бути обоє твердими, бо тоді дуже ранимо один одного. І м’якими обоє теж не можемо бути, бо вийде болітце. І якщо я дозволяю собі бути м’якою, муж впевнено і гордо стає твердішим, сильнішим, спрямованішим. Стаючи більш природніми, а отже – більш справжніми, ми тратимо менше ресурсів на маски, ролі і доказування чогось собі, один одному і цілому світу. І маємо більше сил, щоб просто жити 🙂
Діти теж відчувають себе краще при живій, чутливій і м’якій мамі (бо коли вона в броні, тоді і з дітей хоче зробити солдатів, що мають бути дисципліновані і виконувати накази, вона ж точно знає, як краще…). М’яка мама дозволяє собі відчувати і проживати емоції, а також добре відчуває своїх дітей, маючи достатньо ресурсів для їх підтримки.

Одним словом, м’якою бути точно краще у всіх відношеннях. Єдина проблема, що не маю поки що такої автоматичної навички. Доводиться вчитись (точніше перевчатись, що точно важче). А ще долати страх. Кожного разу. Бо скидати броню страшно (а хто ж про мене подбає?, а як то без мого контролю станеться?, а хто то все зробить, спланує, організує? А якщо мене вдарять там, де я відкрилась?…) Але інакше – ніяк.

Зате, пройшовши цей нелегкий шлях сама, тепер можу провести ним інших жінок і дівчат. Чим успішно і займаюся. Самій шукати методом спроб і помилок було складно і довго. З провідником, який має власний досвід (і знання, звичайно ж) набагато швидше і приємніше 🙂

Лідія Кондратик, християнський психолог



Comments are closed.

Воспитание Детей - Feb 3, 2019

Как родители-христиане воспитывают детей-отступников


Для Мужа - Mar 13, 2019

ГОЛОВНА МІСІЯ БАТЬКА У ВИХОВАННІ ДІТЕЙ – ЛЮБИТИ ЇХ МАМУ


Разные - Mar 17, 2019

Біблія підкаже: 12 ознак, що він той, за кого можна вийти заміж