Разные - Monday, April 8, 2019

Зведення підвалин

Одного зимового дня задзвонив телефон. Це був товариш, який нещодавно потрапив у серйозну халепу, через яку позбувся квартири — її продали спритні торговці нерухомістю. А він із чотирма дітьми опинився на вулиці.

— Хочу, щоб ти оглянув одну хатину… Продається у сусідньому селі.
Розуміючи, що в нього не багато грошей, а ціни у цьому близькому селі мало чим різ­няться від міських, я запитав:
— А скільки хочуть?
— Три тисячі…
Тож одразу погодився як водій і бу­дівельник. Однак на місці все стало зро­зумілим. Такої будівлі я ще не бачив. Дім, побудований із якихось блоків, намагався розкритися, як перестояний тюльпан. Стіни знадвору підперли кілками, а в усіх кутах донизу були тріщини, через які можна було просунути руку. Скло у кількох вікнах виси­палось, двері заклинило, дах і той «поїхав» на прибудову ліворуч.
— Це все фундамент винен…
Його або не було, або колись зробили як-небудь. Відремонтувати таку горе-бу­дівлю неможливо. Потрібно все згортати бульдозером і зводити нову — таким був наш невтішний висновок.
Сьогодні наша мова про сім’ю, яку по­рівняємо з оселею. А сказати хочеться про найважливішу частину будинку, за яку будь- який будівельник скаже: на цьому не еко­номлять — про фундамент.
Для початку зосередимось на думці, що сприймати його як уже готове райське міс­це буде помилкою. Сім’я — це довгостроко­вий будівельний майданчик, на якому спіль­ними зусиллями зводиться щастя людини.
Одного разу Ісус порівняв чоловіка, який будує своє життя, з будівельником, що добре заглибився і спорудив дім на камені, а інший звів на піску. І коли прийшла повінь, то руїни засвідчили, хто з них помилявся. У Палестині, де проповідував Ісус Христос, фундаменту не загрожує сила морозу, як у нас. У цій скелястій країні інші небезпеки. Будувати не заглибившись — це наразити­ся на небезпеку, що певні потрясіння посу­нуть твій дім і він поїде з пагорбу. Тому там вкрай важливо вкопатися глибоко — до самої скелі. Тоді є надія, що такий будинок витримає будь-які загрози.
Друга думка: про закладання основ сво­єї родини — це спільне бажання, старання, уміння «копати» глибоко. Працювати, про­щати, терпіти, прислухатись до близьких людей, мінятись, пристосовуватись… Не спішити перелаштовувати ближнього під себе. Зведення підвалин — це праця часом понаднормова і навіть на межі сил.
В духовному житті запорукою надійнос­ті будови є заповіді та вчення Ісуса Христа. Коли в фундаменті родини лежать спільні моральні цінності, бачення добра і зла, і ці судження відповідають Біблії — це вірний фундамент.
Наступне — це кохання протягом віку. Воно є тим високомарочним міцним це­ментом, що триматиме основу нашої сім’ї. Правда, тепер уже майже нормою стало розуміння, що закоханість лише у юнацтві, а далі залишається одноманітне співмеш­кання. Це неправда! По-перше, кохання — річ керована. Неправда, що воно володіє людиною, а не навпаки. По-друге, з роками, звісно, любов змінюється — з поверхневої, вкрай емоційної, переростає у серйозне, усвідомлене, глибоке, навіть жертовне по­чуття. «…Знаєш, я, хоч і поспішав — зупинив­ся у полі і нарвав тобі цих простих квіток…»; «А я ось, після роботи, ще зайву годинку постояла біля плити і приготувала твою улюблену піцу…» А години, чи навіть доби біля ліжка близького під час хвороби? А без­соння, коли чомусь затримався? А його ніжне: «Сонечко моє…» —ось те в’яжуче у фундаменті, що тримає кохання десятиліттями.
Наступне — готовність зрозу­міти і послужити. Це мов вода, яка присутня у гарному розчині, що допомагає діяти усім компонентам. Коли родина будується на заса­дах — ТИ ПОВИННА або ТИ ПОВИ­НЕН зробити мені добре… то через якийсь час, за певних випробувань, така сімейна будівля розвалиться. Ось чому тріскається і розпадається стільки будівель.
Передостаннє, що хочеться нага­дати — дуже добре, коли сім’я три­мається однієї великої справи усе життя. Коли є спільна велична мета, якій свідомо, а десь навіть саможер­товно служить родина, сім’я буде як металічний остов. Як своєрідна ду­ховна арматура, що зміцнює при хитаннях цього непостійного навколишнього світу і важких обставин.
І останнє. Чи бувають щасливими сім’ї без божественних основ? Ні. Навіть коли я зустрічав успішні, проте невіруючі ро­дини, при уважному погляді принципи їхнього щастя все одно були євангель­ськими. Просто називались вони здоро­вим глуздом. І робилися несвідомо. Бо те, чому вчив Христос, нерідко відчувається кожною адекватною людиною. Відчува­ється душею.
То хіба не розумніше усвідомлено чи­тати, знати, міркувати над Божими поста­новами для успішного і щасливого життя родини? Особливо, хто тільки закладає фундамент. А також тим, хто помітив у своїй сімейній будівлі тріщини і думає, як зарадити цьому.
Олекса Бурчак



Comments are closed.

Воспитание Детей - Jun 16, 2019

10 заповідей для батька. Батько є прикладом, хоче він того чи ні


Для Мужа - May 25, 2019

Секрет удачного брака


Разные - Jun 23, 2019

5 ключевых убеждений для каждого христианского брака