Воспитание Детей - Tuesday, December 18, 2018

Особливості життя сім’ї з дитиною-інвалідом.

дитина-інвалідНародження дитини-інваліда стає чималим випробуванням для родини. Часто чоловік і жінка не можуть витримати відчуття причетності до інвалідності. До цього додається почуття провини – «я народила інваліда», «я батько інваліда, отже, зі мною щось не в порядку». Взаємні звинувачення роблять ситуацію непереносимою… До цього додається відчуття втрати себе в ролі батьків здорової дитини, втрата мрій, планів… Світ здається ворожим і чужим – «ніхто мене не розуміє». Страх про майбутнє остаточно отруює життя… Часто сім’я розпадається…Така майже трагічна картина ніяк не вписується в мрії про щасливе материнство і батьківство. Та, як відомо, вихід завжди є. І вихід, як правило, там, де вхід. Знання про особливості батьківства і життя сім’ї з дитиною-інвалідом зорієнтують в питанні пошуку виходу із кризи сімейної системи, пов’язаної з народженням дитини-інваліда.
Суспільство не знає, як обійтися з дітьми, які мають фізичні вади розвитку. Їх уникають, ігнорують, називають «дітьми з особливими потребами» і через це «вигнанцями», яким не місце серед фізично здорових однолітків. «Особливі» потреби передбачають «особливих» умов і особливих місць перебування таких дітей.
От і маємо найпершу особливість життя дітей-інвалідів і їх сімей – ізоляцію від суспільства. Хоча такі діти і їх батьки найперше потребують саме спілкування з іншими людьми. Тож, якщо дорослі зберігають себе професійно, мають достатньо соціальних контактів, тоді вони будуть здатні психологічно витримувати будь-який діагноз своєї дитини.
Часто дитина-інвалід стає сенсом життя матері, родини. Це ще одна особливість подібної сімейної системи. Батьки не розуміють, що їх жертовність позбавляє дитину шансу навчитися бути в світі за межами родини, жити в тих обмеженнях, які має дитина в житті.
Діти з особливими потребами психічно такі ж, як і інші – без статусу інвалідності. Вони так само хочуть, щоб їх любили, приймали і сприймали такими, якими вони є. В цьому сенсі їх потреби не є унікальними.
Дітям-інвалідам важче даються якісь звичайні побутові справи: одягатись, митись, прибирати за собою… Їм потрібно трохи більше часу, щоб освоїти навички письма чи малювання, танцю чи рукоділля. Тому успіх приходить до наполегливих і працьовитих. Саме ці риси характеру мають формувати батьки у своїх «особливих» дітей.
Натомість, дорослі члени сім’ї часто потрапляють в пастку власного почуття провини, жаліють свою «не таку» дитину. Цей коктейль почуттів вони називають любов’ю? Жалість, провина, сум викликають у дитини приступи істерики, злість. Батьківська жертовність, витіснена агресія (на себе, на Долю, на лікарів) позбавляє надії мати завтрашній день. З відчаю діти-інваліди перетворюються на домашніх тиранів. Маятник емоцій розхитується з великою амплітудою. Так добра, щира, лагідна дитина в одну мить може перетворитись на злу, істеричну істоту, яка нічого не бажає чути і розуміти. Істерика дитини легко викликає жалість і почуття вини у батьків, готовність черговий раз поступитися власними бажаннями і потребами. Коло замикається: є потреба відчувати себе «нормальною» дитиною, але при нападах істерики, неслухняності батьки поводяться, як з інвалідом.
Діти-інваліди потребують більше, ніж діти без вад розвитку створення ситуації успіху, коли за найменше досягнення отримується визнання, заохочення оточуючих людей.
Оскільки фізичні вади розвитку не є автоматично вадами розвитку психіки, батьки мають справу з тими ж психологічними особливостями, які характерні для певного віку дитини.
«Всі діти народжуються вільними і гідними. А тоді ми починаємо їх виховувати» (Л.Дідковська). Виключення відсутні…

http://christian-psychology.org.ua/



Comments are closed.

Воспитание Детей - Feb 3, 2019

Как родители-христиане воспитывают детей-отступников


Для Мужа - Mar 13, 2019

ГОЛОВНА МІСІЯ БАТЬКА У ВИХОВАННІ ДІТЕЙ – ЛЮБИТИ ЇХ МАМУ


Разные - Mar 17, 2019

Біблія підкаже: 12 ознак, що він той, за кого можна вийти заміж