Хлопчики не ростуть самі по собі

Хлопчики не ростуть самі по собі, рівно і гладко. Не буває такого, що ви обтяжуєте себе лише тим, що впихаєте в своє чадо корисні злаки, забезпечуєте його чистими сорочками – і в один прекрасний день ваш хлопчик прокидається справжнім чоловіком!

Якщо хлопчик постійно знаходиться в сфері вашої уваги, ви напевно помічаєте, як він дорослішає з кожним днем, як змінюються його настрій і енергетика в різні періоди життя. Завдання полягає в тому, щоб зрозуміти, що потрібно дитині й коли.

Коротко про три стадії розвитку

1. Перша стадія охоплює період від народження до шести років – вік, протягом якого хлопчик найміцніше пов’язаний з матір’ю. Це “її” хлопчик, навіть при тому, що батько може грати дуже велику роль в житті дитини. Мета виховання в цей період – передати хлопчикові велику любов і відчуття безпеки, “зарядити” його на життя як на велику і захоплюючу подорож.

2. Друга стадія триває з шести до чотирнадцяти років – віковий період, протягом якого хлопчик, завдяки власним внутрішнім відчуттям, хоче вчитися бути чоловіком і все більше придивляється до батька, його інтересів і вчинків. (Хоча мати залишається дуже близькою людиною, а навколишній світ стає все цікавішим.) Мета виховання в цей період – підвищити рівень знань дитини і розвинути його здібності, не забуваючи про доброту і відкритість, – тобто прагнути до розвитку гармонійної особистості. Саме в цьому віці до вашого сина приходить відчуття радості й комфорту від того, що він хлопчик.

3. І нарешті, період від чотирнадцяти років до повноліття – коли хлопчикові необхідна участь чоловіка-наставника, якщо він хоче бути повністю підготовленим до дорослого життя. Мама і тато відступають на задній план, але вони повинні підшукати своєму синові гідного наставника, щоб йому не довелося задовольнятися знаннями і досвідом своїх некомпетентних однолітків. Мета виховання на цьому етапі – навчити навичкам, прищепити почуття відповідальності й самоповаги, активно залучаючи у доросле життя.

Будь ласка, пам’ятайте: ці стадії ні в якому разі не припускають раптового або різкого переходу впливу на дитину від одного з батьків до іншого. Найкраще, коли обоє батьків беруть активну участь в житті сина з дитинства до повноліття. Стадії розвитку лише вказують на зміщення акцентів: так, скажімо, батько виходить на перший план у віці сина від шести до тринадцяти років, а вплив наставників зростає з чотирнадцяти. Основними критеріями при виборі наставника залишаються безпека і чесність.

Знаючи про ці три стадії, можна чітко визначити для себе програму дій. Наприклад, цілком очевидно, що батьки хлопчиків у віці від шести до чотирнадцяти років не повинні бути трудоголіками, як не повинні й усуватися від сім’ї ні морально, ні фізично. Якщо це відбувається, то лише на шкоду синам. (І все-таки сучасні батьки саме так і роблять, багато хто з нас можуть це підтвердити з досвіду свого дитинства.)

Стадії розвитку хлопчиків підказують, що нам необхідна додаткова допомога з боку суспільства, коли наші сини досягають підліткового віку. Колись таку підтримку надавали родичі (дядьки й дідусі) або майстри-ремісники, які брали хлопчиків в учні й підмайстри.

На жаль, сьогодні дуже часто трапляється так, що підлітки виходять у великий світ, але там їх, немов ніхто не чекає, не простягає руку допомоги, і вони змушені проводити свою юність в небезпечній безпритульності. Деякі так і не дорослішають.

Буде справедливо сказати, що багато проблем – особливо пов’язані з поведінкою хлопчиків, їх недостатньою мотивацією в школі, а потім і неприємності із законом (їзда в п’яному вигляді, бійки та інше), є наслідком того, що ми не знали про особливості хлоп’ячого розвитку і вчасно не забезпечили їм необхідної допомоги.

Знати три стадії розвитку хлопчиків просто необхідно, тому ми повинні розглянути їх детально і вирішити, як відгукнутися. Що ми зараз і робимо.

З народження до шести: ніжні роки

Немовлята є немовлята. Дівчинка це чи хлопчик – не має значення ні для самої дитини, ні для її батьків. Немовлята люблять, коли їх тримають на руках, граються з ними; їм подобається спостерігати за навколишнім світом. Темперамент немовлят різний. З деякими досить легко – вони спокійні і розслаблені, сплять довго. Інші гучні й непосидючі, вічно вимагають дій. Хтось боязкий і неспокійний, потребує постійного підтвердження того, що з ним поруч хтось є, що його люблять.

У цей період життя необхідно, щоб малюк відчував зв’язок, принаймні з однією людиною. Як правило, з мамою. Володіючи особливим ентузіазмом і високою мотивацією, до того ж вигодовуючи його своїм молоком, від природи наділена особливою м’якістю і ніжністю в підході до дитини, саме мати виявляється найбільш підготовленою до того, щоб повністю задовольнити запити немовляти. Власні гормони (особливо пролактин, що виробляється в процесі годування грудьми) викликають в жінці бажання бути зі своєю дитиною і зосереджувати на ній всю увагу.

За винятком грудного вигодовування татусі теж можуть забезпечити всі потреби новонародженого, тільки роблять вони це трохи інакше. Дослідження показують, що вони більш активні в іграх з дитиною, люблять розбурхувати її, в той час як матері намагаються заспокоїти. (Втім, коли батьки так само, як і матері, починають страждати від недосипання, їм уже не до гучних ігор і вони теж не проти втихомирити дитину!)

3. І нарешті, період від чотирнадцяти років до повноліття – коли хлопчикові необхідна участь чоловіка-наставника, якщо він хоче бути повністю підготовленим до дорослого життя. Мама і тато відступають на задній план, але вони повинні підшукати своєму синові гідного наставника, щоб йому не довелося задовольнятися знаннями і досвідом своїх некомпетентних однолітків. Мета виховання на цьому етапі – навчити навичкам, прищепити почуття відповідальності й самоповаги, активно залучаючи у доросле життя.

Будь ласка, пам’ятайте: ці стадії ні в якому разі не припускають раптового або різкого переходу впливу на дитину від одного з батьків до іншого. Найкраще, коли обоє батьків беруть активну участь в житті сина з дитинства до повноліття. Стадії розвитку лише вказують на зміщення акцентів: так, скажімо, батько виходить на перший план у віці сина від шести до тринадцяти років, а вплив наставників зростає з чотирнадцяти. Основними критеріями при виборі наставника залишаються безпека і чесність.

Знаючи про ці три стадії, можна чітко визначити для себе програму дій. Наприклад, цілком очевидно, що батьки хлопчиків у віці від шести до чотирнадцяти років не повинні бути трудоголіками, як не повинні й усуватися від сім’ї ні морально, ні фізично. Якщо це відбувається, то лише на шкоду синам. (І все-таки сучасні батьки саме так і роблять, багато хто з нас можуть це підтвердити з досвіду свого дитинства.)

Стадії розвитку хлопчиків підказують, що нам необхідна додаткова допомога з боку суспільства, коли наші сини досягають підліткового віку. Колись таку підтримку надавали родичі (дядьки й дідусі) або майстри-ремісники, які брали хлопчиків в учні й підмайстри.

На жаль, сьогодні дуже часто трапляється так, що підлітки виходять у великий світ, але там їх, немов ніхто не чекає, не простягає руку допомоги, і вони змушені проводити свою юність в небезпечній безпритульності. Деякі так і не дорослішають.

Буде справедливо сказати, що багато проблем – особливо пов’язані з поведінкою хлопчиків, їх недостатньою мотивацією в школі, а потім і неприємності із законом (їзда в п’яному вигляді, бійки та інше), є наслідком того, що ми не знали про особливості хлоп’ячого розвитку і вчасно не забезпечили їм необхідної допомоги.

Знати три стадії розвитку хлопчиків просто необхідно, тому ми повинні розглянути їх детально і вирішити, як відгукнутися. Що ми зараз і робимо.

З народження до шести: ніжні роки

Немовлята є немовлята. Дівчинка це чи хлопчик – не має значення ні для самої дитини, ні для її батьків. Немовлята люблять, коли їх тримають на руках, граються з ними; їм подобається спостерігати за навколишнім світом. Темперамент немовлят різний. З деякими досить легко – вони спокійні і розслаблені, сплять довго. Інші гучні й непосидючі, вічно вимагають дій. Хтось боязкий і неспокійний, потребує постійного підтвердження того, що з ним поруч хтось є, що його люблять.

У цей період життя необхідно, щоб малюк відчував зв’язок, принаймні з однією людиною. Як правило, з мамою. Володіючи особливим ентузіазмом і високою мотивацією, до того ж вигодовуючи його своїм молоком, від природи наділена особливою м’якістю і ніжністю в підході до дитини, саме мати виявляється найбільш підготовленою до того, щоб повністю задовольнити запити немовляти. Власні гормони (особливо пролактин, що виробляється в процесі годування грудьми) викликають в жінці бажання бути зі своєю дитиною і зосереджувати на ній всю увагу.

За винятком грудного вигодовування татусі теж можуть забезпечити всі потреби новонародженого, тільки роблять вони це трохи інакше. Дослідження показують, що вони більш активні в іграх з дитиною, люблять розбурхувати її, в той час як матері намагаються заспокоїти. (Втім, коли батьки так само, як і матері, починають страждати від недосипання, їм уже не до гучних ігор і вони теж не проти втихомирити дитину!)

Пошуки об’єкта для наслідування

Хлопчик у віці від шести до чотирнадцяти років все ще обожнює свою матір і може багато чому навчитися у неї. Але його інтереси змінюються: його все більше тягне вчитися у чоловіка. Хлопчик розуміє, що дорослішає. І, щоб розвиток був повним, він повинен “завантажити в себе якомога більше даних” від чоловіка.

Матері залишається лише спокійно приймати це, зберігаючи теплоту і готовність надати підтримку. Завдання батька – поступово активізувати свою участь у вихованні. Якщо батька немає поруч, хлопчик починає шукати чоловіка в своєму оточенні – наприклад, в школі. Але сьогодні серед учителів все менше чоловіків, особливо в початковій школі, і це створює певну проблему.

Чотирнадцять і старше: стаючи чоловіком

Приблизно у віці чотирнадцяти років починається нова стадія розвитку. Як правило, в цьому віці хлопчики помітно виростають, а в організмі відбувається різка зміна: рівень тестостерону підвищується майже на 800 відсотків!

Хоча все індивідуально, але в цьому віці у них є щось спільне: вони стають більш впертими, неспокійними, у них часто змінюється настрій. І не те, щоб вони змінювались в гірший бік, просто в них народжується нова особистість, а народження завжди передбачає боротьбу. Їм необхідно знайти відповіді на серйозні питання, зануритися в нові пригоди, поставити перед собою нові цілі, визначити пріоритети на майбутнє – а тим часом внутрішній годинник квапить їх жити.

Я вважаю, що саме в цьому віці ми більшою мірою втрачаємо контакт з дітьми. Так уже склалося, що ми пред’являємо до підлітків стандартний набір вимог: побільше старанності в школі, побільше роботи вдома. Але підлітку потрібно щось більше. Він і гормонально, і фізично рветься в дорослий світ, а ми хочемо затримати його в дитинстві ще років на п’ять-шість! Не дивно, що виникають проблеми.

А насправді потрібно підняти хлопчику дух – направити його азарт в творче русло, дати йому можливість розправити крила. Всі біди, які являються батькам у вигляді нічних кошмарів (підлітковий авантюризм, алкоголь, наркотики, кримінал), походять від того, що ми не знаходимо каналів для виплеску підліткової спраги слави і геройства. Хлопчики дивляться на дорослий світ і не бачать нічого, у що їм хотілося б вірити або брати участь. Навіть їх протест виявляється упакованим і пропонується як товар рекламодавцями і музичною індустрією.

Хлопцям хочеться прорватися туди, де чистіше і краще, але не бачать такого місця.

Коротко про головне…

1. У період від народження до шести років хлопчикам необхідно багато уваги і ніжності, щоб вони навчилися любити. Розмовляючи з ними, навчаючи, ми допомагаємо їм увійти в цей світ. Як правило, краще за всіх з цією роллю справляється мати, хоча і роль батька у цьому процесі теж дуже важлива.

2. Приблизно у віці шести років хлопчик починає виявляти великий інтерес до всього чоловічого, і батько стає головним. Важливо, скільки часу і уваги він буде приділяти синові. Роль матері й раніше важлива, і вона не повинна віддалятися від сина лише тому, що він став старшим.

3. З чотирнадцяти років хлопчикам необхідні наставники – дорослі, які проявляють персональну турботу про них і допомагають поступово йти у великий світ. У давні цивілізації був прийнятий обряд посвячення, і наставництво було неодмінним атрибутом виховання.

4. Самотні матері можуть добре виховати хлопчика, але їм потрібно уважно підійти до питання вибору чоловіка в якості гідної моделі для наслідування. Крім того, одиноким матерям необхідно більше часу приділяти турботі про власне здоров’я (оскільки вони виконують роботу за двох).

Джерело: tutkatamka.com.ua