Якщо мучить

Іноді приходить крик душі, коли жінки пишуть: «Я вела легковажний спосіб життя…; я колись зробила аборт…; я вкрала чужого хлопця і тепер…; я колись обманювала покупців…; я колись зрадила…; я була поганою мамою …». Але закінчуються однією подібною думкою: «Мені соромно і відчуваю, що Бог мені не простив».
Все це кажуть жінки, які щиро покаялись за вчинений гріх, але не зважаючи на те, що розкаялись і роками продовжують просити у Бога прощення, не відчувають полегшення і навіть плачуть.
Звичайно, що тільки Бог знає наскільки ми є щирими, але чому відчуття провини після щирого розкаяння мучить багатьох людей?
Сьогодні ми разом, з Божою допомогою, дізнаємось причину цієї проблеми, але спочатку розповім історію про бабусю, яка стверджувала, що часто розмовляє з Богом. До її церкви ходив професор, який не вірив, що з Богом можна спілкуватися як з людиною, і щоб перевірити слова бабусі, сказав:
– Коли будете наступного разу розмовляти з Богом, то запитайте у Нього про гріх, який я вчинив, коли ще був студентом.
Через тиждень професор знову зустрів в церкві цю бабусю і поцікавився: чи спитала вона в Бога про його гріх? На що старенька відповіла:
– Бог сказав, що Він не пам’ятає.
Здається, що все зрозуміло, але чому ж тоді багато людей не можуть заспокоїтись і після розкаяння, бояться що Бог їм не пробачив гріх?
Мені дуже сподобалось, як пояснює цю думку пастор Павло Гоя (далі текст з його проповіді). Коли фарисеї привели Марію до Ісуса, то хотіли її вбити і закидати камінням, а коли Ісус став писати на піску їхні гріхи, то вони розійшлись. Ісус спитав у грішниці: «Де ті, хто звинувачували тебе?», а Марія відповіла, що нікого нема. Саме тут Ісус сказав: «То і Я не виню тебе».
Бачите! Спаситель не прийшов, щоб засудити, а щоб врятувати від гріха, бо потім Він говорить: «Йди і більше не гріши!» (Iоан. 8:11).
Але, якщо дослівно перекласти цю фразу з латинської, то там стоїть прислівник «тому». Виходить, що Ісус сказав грішній жінці «тому, ти можеш йти і в майбутньому не грішити». Саме тут міняється весь зміст, бо людина, прийнявши це вірою, може йти і більше не повторювати свій гріх. А якщо свідомо продовжуємо це робити, то значить не приймаємо Божого прощення.
Апостол Павло каже: «Я не думаю про те, що лишилося позаду, а роблю все можливе, щоб досягти того, що попереду мене» (Фил. 3:13). Фактично, апостол говорить, що ми ніколи не зможемо рухатися вперед, доки не відпустимо минуле. Саме тому в «Отче наш» написано: «Прости нам провини наші, як ми прощаємо тим, хто завинив перед нами», – бо все поєднане.
Пастор Павло Гоя пояснює, що довіра Богу, це вибір, який заснований на прийнятті рішення і нам не потрібно її чимось заслужити чи намагатись якось зрозуміти. Віра, це не електричний струм, який можна відчути, бо написано, що «Віра є запорукою того, чого сподіваємося, – доказ речей невидимих» (Евр. 11:1).
Фактично, ВІРИТИ Богу – це основа, яка утримує на собі наше християнське життя. ВІРА, це не засіб маніпуляції Богом, щоб Він відповідав на наші прохання. ВІРА, – це коли ми довіряємо Йому, коли Він діє в нашому житті по іншому, ніж ми чекаємо.
Тобто, ВІРА нас підтримує, коли ми не розуміємо що відбувається. І тільки ВІРА допоможе нам довіряти, коли ми нічого не розуміємо.
І головне, ВІРА – це вибір розуму. Якби це було щось, до чого можна доторкнутися, побачити, потримати в руках…, то це була б наука фізика. А так ми просто вибираємо вірити Богу – чи ні. І це все!
Нам легко довіряти Богу, тому що Він завжди говорить правду. І потрібно вірити так, як діти, бо дорослі завжди ускладнюють життєві речі, а у дітей все просто.
І тільки так, а не інакше, людина може отримати радість прощення і зрозуміти Бога.
А якщо людина щиро розкаялась, змінила спосіб життя, але не вірить, що Бог її пробачив, то це засмучує нашого Творця. Він читає наші серця і відчуває таку саму біль, якщо ми не віримо Його Слову.
Саме тому, дорогі друзі, жіночки, не мучте себе, а просто ПОВІРТЕ, що Спаситель простив вам. Повірте Йому, як повірив розбійник на хресті і був спасенний.
Слава і подяка за це нашому люблячому Богу!
Андрій Білик